
Як утворюються терпени та витягнуто? Повна відповідь криється в самій рослині. Рослини синтезують молекули терпенів за допомогою спеціалізованих біохімічних шляхів, після чого виробники можуть вилучати, розділяти, очищувати або відтворювати ці ароматичні сполуки за допомогою таких процесів, як парове дистилювання, гідродистилювання, холодне пресування, екстракція надкритичним CO₂, вакуумне дистилювання та фракційне розділення.
Отже, існує суттєва різниця між синтезом терпену та його екстракцією. Жива рослина синтезує терпени в процесі біосинтезу, що регулюється ферментами. Екстракція полягає у вилученні наявних ароматичних сполук із рослинної сировини. Ізоляція — це процес відокремлення окремих молекул із складного екстракту, тоді як сучасна біотехнологія також дозволяє синтезувати конкретні терпени за допомогою генетично модифікованих мікроорганізмів.
Ця відмінність стає особливо корисною під час порівняння рослинних терпенів із терпенами, отриманими з конопель. Профіль рослинних терпенів може бути сформований із очищених природних молекул, отриманих із цитрусових, трав, квітів, спецій або інших рослин. Терпени, отримані з конопель (CDT), збираються безпосередньо з рослинного матеріалу конопель і можуть містити більш природний набір летких сполук конопель, що зустрічаються разом.
У цьому посібнику пояснюється, як рослини синтезують терпени, як видобувають рослинні терпени, як виробляють терпени з конопель, у чому полягає суть парової дистиляції та екстракції за допомогою СО₂, як очищують окремі ізоляти терпенів, як відтворюють профілі, що базуються на конкретних сортах, та як сучасні методи ферментації змінюють процес виробництва терпенів.
Рослини біологічно синтезують терпени з п’ятивуглецевих попередників — IPP та DMAPP — за допомогою метаболічних шляхів MVA та MEP. Потім ферменти, які називаються терпенових синтезами, перетворюють більші молекули попередників, такі як GPP та FPP, на конкретні структури терпенів. У промислових умовах ці леткі сполуки можна вилучати з рослинної сировини за допомогою таких методів, як парове дистилювання, гідродистиляція, холодне пресування, екстракція CO₂ та інші контрольовані процеси розділення. Потім окремі терпени можна додатково очищати шляхом фракційного дистилювання, вакуумної обробки або хроматографії та змішувати для отримання визначених ботанічних профілів терпенів.
Терпени — це велике сімейство природних органічних сполук, що зустрічаються у всьому живому світі, зокрема в рослинах.
Багато з тих терпенів, які найбільш відомі споживачам, є летючими сполуками, що відповідають за характерні рослинні аромати.
Лімонен надає цитрусовій цедрі характерний аромат. Альфа-пінен і бета-пінен надають нотки сосни та смоли. Мірцен міститься в таких рослинах, як хміль, лемонграс та конопля. Бета-каріофілен міститься в чорному перці, гвоздиці, хмелі та коноплі.
Рослини використовують хімічні властивості терпенів не лише для створення ароматів, які, як виявляється, подобаються людям.
Терпени та споріднені сполуки можуть брати участь у:
Сімейство терпенів є надзвичайно великим з хімічної точки зору і набагато ширше, ніж ті леткі сполуки, про які зазвичай йдеться у контексті ароматичних продуктів.
У комерційних дискусіях про аромати терміни «терпен» і «терпеноїд» часто вживаються майже як синоніми, проте між ними існує хімічна відмінність.
Якщо говорити строго, то терпени — це вуглеводні, що складаються виключно з вуглецю та водню.
Прикладами є лімонен, мірцен, альфа-пінен та бета-каріофілен.
Терпеноїди — це споріднені молекули, що містять додаткові функціональні групи, до складу яких часто входить кисень.
Наприклад, ліналоол містить алкоголь групи і, з технічної точки зору, є оксигенованим терпеноїдом, а не чистим вуглеводневим терпеном.
Проте у галузях виробництва ароматизаторів, парфумерії та конопель слово «терпени» часто вживається як зручний загальний термін, що охоплює як вуглеводні, так і кисневмісні ароматичні сполуки, пов’язані з терпенами.
У цій статті дотримуються загальноприйнятого комерційного вживання термінів, водночас розрізняючи хімічні поняття там, де це має значення.
Рослини синтезують терпени за допомогою біосинтетичних шляхів, що регулюються ферментами.
Часто можна прочитати, що терпени утворюються просто шляхом з’єднання одиниць молекули ізопрену. Традиційне правило ізопрену є корисним для розуміння вуглецевих скелетів терпенів, але біологічний процес є набагато складнішим.
Живі рослинні клітини утворюють терпени переважно з двох активованих п’ятивуглецевих попередників:
Потім ці сполуки об’єднуються у більші молекули-попередники, які спеціалізовані ферменти можуть перетворювати на окремі терпенові структури.
У рослин існує два основні метаболічні шляхи синтезу основних будівельних блоків — ІПП та ДМАПП.
Два основні метаболічні шляхи, що забезпечують біосинтез терпенів.
| Шлях | Повне ім'я | Головний офіс оператора мобільного зв’язку | Поширені продукти на основі терпенів |
|---|---|---|---|
| Шлях MVA | Шлях метаболізму мевалонату | Переважно цитозоль | Важливе джерело попередників сесквітерпенів та інших ізопреноїдів більшої молекулярної маси |
| Шлях до посади депутата Європейського парламенту | Шлях 2-C-метил-D-еритритол-4-фосфату | Передусім пластиди | Важливе джерело прекурсорів монотерпенів, дитерпенів та споріднених сполук |
Хоча метаболічні шляхи поділені на компартменти, метаболізм рослин не є повністю ізольованим у окремих компартментах. Між компартментами може відбуватися переміщення речовин та метаболічна взаємодія.
Це сприяє формуванню величезного структурного різноманіття, що спостерігається серед рослинних терпенів та терпеноїдів.
IPP та DMAPP об’єднуються у більші попередники пренілдифосфату.
Ось три особливо важливі приклади:
Потім ферменти терпенсинтази перетворюють ці молекули-попередники на надзвичайно різноманітні структури.
Відносно невеликі відмінності у структурі ферментів можуть призводити до утворення дуже різних кінцевих молекул.
Один із найпростіших способів класифікації терпенів — за кількістю п’ятивуглецевих ланцюгів у їхньому вуглецевому скелеті.
Основні класи терпенів та типові приклади.
| Клас терпенів | Підрахунок викидів вуглецю | Традиційні ізопренові установки | Приклади |
|---|---|---|---|
| Гемтерпени | C5 | 1 | Ізопрен |
| Монотерпени | C10 | 2 | Лімонен, мірцен, альфа-пінен |
| Сесквітерпени | C15 | 3 | Бета-каріофілен, гумулен |
| Дитерпени | C20 | 4 | Фітол та численні рослинні дітерпени |
| Тритерпени | C30 | 6 | Сквален та споріднені сполуки |
| Тетратерпени | C40 | 8 | Структури, пов’язані з каротиноїдами |
Невеликі леткі молекули, які найчастіше зустрічаються в комерційних терпенових профілях, — це переважно монотерпени, сесквітерпени та оксигеновані похідні цих класів.
Терпенові синтетази — це ферменти, які перетворюють молекули-попередники терпенів на конкретні молекулярні структури.
Це одна з головних причин того, що два сорти рослин можуть мати абсолютно різні ароматичні профілі, незважаючи на те, що їхні метаболічні компоненти в цілому схожі.
Терпенова синтетаза здатна згортати та перегруповувати прекурсор, утворюючи певний молекулярний каркас, при цьому іноді утворюючи більше ніж одну споріднену сполуку.
Потім інші ферменти можуть модифікувати цей каркас за допомогою таких реакцій, як окислення, гідроксилювання або відновлення.
У результаті утворилася величезна колекція природних терпенів і терпеноїдів.
Відповідь залежить від виду рослини.
Багато ароматичних рослин використовують спеціалізовані секреторні структури для синтезу та накопичення летких сполук.
До них можуть належати:
Лаванда, м’ята, цитрусові, хвойні рослини та конопля по-різному зберігають ароматичні сполуки.
Ця структурна різноманітність також впливає на те, наскільки легко їхні леткі сполуки можна вилучити в промислових умовах.
У коноплі особливе значення мають залозисті трихоми.
Ці мікроскопічні структури, що виробляють смолу, численно представлені на жіночих квітках і містять спеціалізовані секреторні клітини, здатні виробляти та накопичувати великі кількості рослинних метаболітів.
Позаклітинна порожнина для накопичення речовин у голівці трихоми містить складну смолу, до складу якої входять канабіноїди, терпени та інші сполуки.
Було проведено характеристику генів терпенових синтезних ферментів канабісу для таких молекул, як:
Отримані пропорції залежать від генетики, фенотипу, ступеня зрілості та умов навколишнього середовища.
Генетика відіграє важливу роль, оскільки різні рослини продукують різні ферменти терпенсинтази та по-різному регулюють їхню діяльність.
На кінцевий профіль летких сполук також можуть впливати екологічні фактори та особливості вирощування.
Змінні можуть включати:
Саме тому навіть генетично споріднені рослини не завжди мають однакові ароматичні профілі.
Після того як рослина біологічним шляхом синтезує терпени, їх можна виділити з рослинної сировини.
Не існує єдиного універсального методу екстракції терпенів.
Вибір відповідного процесу залежить від:
Основні методи, що застосовуються для вилучення або очищення рослинної сировини, багатої на терпени.
| Метод | Загальне використання | Головна перевага | Основне обмеження |
|---|---|---|---|
| Парова дистиляція | Ефірні олії та леткі рослинні сполуки | Відпрацьований процес без використання стійких органічних розчинників для екстракції | Вплив високої температури та води може призвести до зміни властивостей деяких чутливих сполук |
| Гідродистиляція | Лабораторний та традиційний методи видобутку ефірних олій | Простий і універсальний | Рослинний матеріал тривалий час перебуває у контакті з киплячою водою |
| Холодне пресування | Особливо ефірні олії з цедри цитрусових | Мінімальне навмисне термічне опромінення | Застосовується переважно до відповідних рослинних тканин, багатих на олію |
| Екстракція за допомогою надкритичного CO₂ | Ботанічні екстракти та екстракти конопель | Селективність процесу можна регулювати за допомогою тиск та температура | Потрібне спеціальне обладнання високого тиску |
| Обробка підкритичним CO₂ | Селективне вилучення більш летких фракцій | Може забезпечити більш м'які умови для обраних об'єктів | Уповільнення обробки та, можливо, зниження загального виходу продукції |
| Екстракція органічним розчинником | Різноманітні рослинні екстракти та олеорезини | Дозволяє отримувати сполуки, які важко отримати лише за допомогою пари | Може знадобитися видалення залишків розчинника та проведення випробувань |
| Вакуумна дистиляція | Очищення та виділення летких речовин | Зниження тиску зменшує необхідні температури кипіння | Це, насамперед, засіб для очищення та розділення, а не універсальний метод первинного вилучення |
| Фракційна дистиляція | Очищення окремих фракцій терпенів | Розділяє сполуки за ступенем летючості | Для отримання сполук високої чистоти, що мають близьку хімічну структуру, може знадобитися складне обладнання |
Парова дистиляція — один із найдавніших і найважливіших методів, що застосовуються для отримання ефірних олій та рослинних фракцій, багатих на терпени.
Пара проходить крізь ароматичну рослинну сировину та витягує леткі сполуки з рослинної матриці.
Потім змішана пара надходить у конденсатор, де охолоджується і знову перетворюється на рідину.
Оскільки багато компонентів ефірної олії погано розчиняються у воді, фаза ароматичної олії може згодом відокремитися від водної фази.
Ароматичну воду, що залишається після дистиляції, зазвичай називають гідрозолем.
Це важливий розділ фізичної хімії.
При паровій дистиляції немає необхідності нагрівати кожен терпен окремо до його нормальної температури кипіння в атмосферних умовах.
Коли воду та в основному незмішувану летючу органічну сполуку нагрівають разом, обидві речовини впливають на загальний тиск пари.
Отже, суміш може піддаватися спільній дистиляції в умовах, що не перевищують нормальну температуру кипіння виділеного терпену.
Саме тому таку сполуку, як бета-каріофілен, можна виділити методом парової дистиляції, незважаючи на те, що її нормальна температура кипіння в атмосферних умовах значно вища за температуру киплячої води.
Для більш детальної інформації читайте наш посібник температури випаровування, кипіння та розкладу терпенів.
Гідродистиляція тісно пов’язана з паровою дистиляцією, але рослинна сировина занурюється безпосередньо у воду.
Суміш нагрівають, леткі сполуки разом із водою переходять у парову фазу, після чого суміш парів конденсується.
Гідродистиляція й досі широко застосовується в лабораторіях та у традиційному виробництві ефірних олій, оскільки обладнання для цього може бути відносно простим.
Однак тривалий контакт із гарячою водою може вплинути на хімічний склад у результаті таких процесів, як гідроліз та термічна трансформація.
Отже, вилучений профіль не завжди є точною хімічною копією профілю, що міститься у свіжій рослині.
Хоча ці два методи часто розглядають як єдине ціле, ботанічний матеріал перебуває в різних умовах.
Під час парової дистиляції пар проходить крізь рослинну біомасу, при цьому матеріал не обов’язково має бути занурений у киплячу воду.
Під час гідродистиляції рослинну сировину занурюють безпосередньо у розчин.
Ця відмінність може впливати на час екстракції, гідроліз та відносну концентрацію монотерпенів і сесквітерпенів у отриманій олії.
Отже, метод екстракції є частиною кінцевого хімічного профілю, а не просто деталлю технологічного процесу.
Цитрусові є одним із найважливіших джерел природних рослинних терпенів, зокрема лімонену.
На відміну від багатьох трав і квітів, цедра цитрусових містить велику кількість масляних залоз, які можна механічно пошкодити.
Саме тому холодне пресування або віджимання є важливим методом отримання ефірної олії цитрусових.
Шкірку обробляють механічним способом для вилучення олії, після чого олієвмісну фракцію можна відокремити від води та рослинних твердих речовин.
Отриману цитрусову олію можна потім піддати подальшому очищенню та фракційній дистиляції для того, щоб ізолювати окремі компоненти.
Це один із шляхів, через який лімонен природного походження потрапляє у світовий ланцюг постачання ароматизаторів, парфумерних речовин та терпенів.
Холодне пресування слід розглядати скоріше як механічний метод вилучення, ніж як традиційну екстракцію розчинником.
Він особливо підходить для рослинної сировини, що містить доступні масляні залози, зокрема для цедри цитрусових.
Оскільки цей процес не вимагає тривалої обробки парою, він дозволяє зберегти профіль летких сполук, який відрізняється від профілю дистильованого варіанту тієї самої рослини.
Отже, цитрусове масло холодного віджиму та дистильоване цитрусове масло не обов’язково є хімічно ідентичними.
Вуглекислий газ може поводитися як надкритична рідина, якщо його утримувати при температурі та тиску, що перевищують критичні значення.
У цьому стані CO₂ виявляє властивості як газів, так і рідин і може проникати в рослинну сировину, розчиняючи при цьому певні неполярні сполуки.
Зміна тиску та температури впливає на густину та поведінку CO₂ як розчинника, що дає інженерам-технологам можливість регулювати, які речовини вилучаються в першу чергу.
Після екстракції зниження тиску призводить до відокремлення CO₂ від відокремленого матеріалу.
Це одна з причин, чому CO₂ набув важливого значення в ботанічній екстракції.
Однак неправильно вважати, що кожен екстракт CO₂ автоматично є чистим терпеновим екстрактом.
Залежно від умов переробки, за допомогою CO₂ можна вилучити канабіноїди, воски, ліпіди та інші сполуки, а також леткі терпени.
Терміни «надкритичний» і «підкритичний» описують різні фізичні стани вуглекислого газу.
Надкритичний CO₂ має сильні та регульовані розчинні властивості і може використовуватися для більш широкого спектру екстракції.
Технологія обробки з використанням підкритичного CO₂ передбачає застосування інших умов температури та тиску і в деяких випадках може забезпечити вищу селективність щодо більш летких фракцій.
Жодна з них не є однозначно кращою.
Вибір оптимального підходу залежить від того, чи є цільовим продуктом широкий екстракт, фракція з високим вмістом летких речовин чи інший визначений склад.
Не завжди.
Обидва методи можуть бути дуже ефективними, якщо їх правильно підібрати відповідно до сировини та бажаного результату.
Парова дистиляція — це перевірений, масштабований і широко поширений метод у галузі виробництва ефірних олій.
Екстракція за допомогою CO₂ забезпечує набагато більший контроль над густиною розчинника та дозволяє вилучати сполуки, які за допомогою традиційної парової дистиляції неможливо ефективно виділити.
Однак результат є хімічно іншим.
Ботанічний екстракт, отриманий методом CO2-екстракції, може містити ширший спектр нелетких компонентів, тоді як традиційна ефірна олія — це, в основному, фракція, здатна дистилюватися разом із парою.
Отже, правильне запитання полягає не просто в тому, “який метод найкращий?”, а в тому, “який метод дозволяє отримати потрібну композицію?”
Органічні розчинники здатні розчиняти ароматичні сполуки з рослинної сировини.
Різні розчинники мають різну хімічну селективність, а це означає, що екстракт може містити набагато більше, ніж лише терпени.
За допомогою технологічних процесів на основі розчинників можна рекуперувати:
Після екстракції розчинник необхідно видалити та, у разі необхідності, аналітично перевірити концентрацію залишків розчинника.
Отже, екстракція розчинником є скоріше методом екстракції, а не гарантією чистоти терпенів.
Етанол широко використовується у переробці рослинної сировини та канабіноїдів, оскільки він здатний розчиняти широкий спектр рослинних компонентів.
Саме через таку широту спектру етанол не завжди є ідеальним методом, коли єдиною метою є отримання високоселективної фракції летких терпенів.
Етанольний екстракт може містити численні сполуки, крім терпенів, і, як правило, потребує додаткової подальшої очистки.
Тому екстракцію етанолом не слід плутати з отриманням пляшки очищених ізолятів терпенів.
Зниження тиску призводить до зниження температури кипіння леткої сполуки.
Цей фізичний принцип дозволяє в процесах із використанням вакууму відокремлювати леткі сполуки за більш м’яких температурних умов, ніж ті, що були б необхідні за атмосферного тиску.
Вакуум можна інтегрувати в низку різних систем, зокрема:
Отже, термін «терпени, екстраговані у вакуумі» не позначає жодного конкретного технологічного процесу.
Фракційна дистиляція дозволяє розділяти компоненти залежно від різниці в їхній летючості.
Складне рослинне ефірне масло може містити десятки сполук, які мають схожі, але різні характеристики тиску пари.
Контрольована дистиляція дає змогу окремо виділяти фракції, збагачені певними молекулами.
Ця технологія відіграє важливу роль у виробництві ізолятів терпенів природного походження.
Наприклад, рослинну ефірну олію можна дистилювати та рафінувати для отримання фракції з високим вмістом лімонену або пінену, яку потім можна піддати подальшому очищенню.
Молекулярна дистиляція — це особливий вид короткопробіжної дистиляції, що здійснюється за умов дуже низького тиску.
Знижений тиск дозволяє сполукам випаровуватися при значно нижчих температурах, ніж їхні звичайні точки кипіння в атмосферних умовах.
Пара проходить лише невелику відстань перед конденсацією, що скорочує час перебування під дією тепла.
Молекулярні методи та методи короткого шляху є особливо корисними для теплочутливих матеріалів та фракціонування високої чистоти, хоча їх слід розглядати як засоби вдосконалення, а не як синонім усіх методів екстракції терпенів.
Так.
У випадках, коли потрібна висока ступінь очищення або розділення сполук, що мають близьку хімічну структуру, хроматографічні методи можуть доповнювати дистиляцію.
Хроматографія розділяє молекули залежно від того, наскільки по-різному вони взаємодіють із нерухомою та рухомою фазами.
Аналітична газова хроматографія також відіграє ключову роль у визначенні та вимірюванні складу терпенів.
Препаративна хроматографія є більш спеціалізованою і може застосовуватися в тих випадках, коли за допомогою простої дистиляції неможливо ефективно досягти необхідного розділення.
Коли люди запитують, як виробляються рослинні терпени, вони зазвичай мають на увазі ланцюг постачання, що складається з кількох етапів.
Спочатку вирощують і збирають урожай ароматичної рослини.
Потім ефірну олію вилучають за допомогою відповідного процесу, такого як парове дистилювання, холодне пресування або інший метод екстракції рослинних речовин.
Отриману олію можна потім:
Ці очищені природні молекули можна згодом поєднати у ретельно контрольованих пропорціях для створення рослинних терпенових профілів.
Різні види рослин є комерційно привабливими, оскільки вони природним чином виробляють певні сполуки в корисних концентраціях.
Приклади включають:
Конкретне джерело постачання може відрізнятися залежно від географічного регіону, наявності сировини, ціни, чистоти та бажаної стереохімії.
Терпени, отримані з конопель (CDT), — це ароматичні фракції, які отримують безпосередньо з рослинної сировини конопель, а не відтворюють із використанням терпенів, виділених з інших видів рослин.
Комерційні виробники можуть застосовувати різні професійні технології відновлення залежно від цільового профілю та законний юрисдикція.
До них можуть належати системи контрольованої парової або вакуумної дистиляції, а також спеціалізовані процеси екстракції та відновлення летких речовин.
Зазвичай мета полягає в тому, щоб зберегти якомога більше оригінального «відбитка» летких сполук вихідної рослини, наскільки це можливо, одночасно мінімізуючи непотрібні термічні та окислювальні зміни.
Отриманий матеріал можна потім піддати очищенню, аналізу та стандартизації перед створенням рецептури.
Ви можете ознайомитися з асортиментом Canavape профілі терпенів, отриманих з канабісу на додаток до нашого більш широкого колекція терпенів.
Не обов’язково, але відповідь має ґрунтуватися на результатах аналітичних досліджень, а не на припущеннях.
Терпени та канабіноїди належать до різних хімічних груп.
У результаті селективного процесу вилучення летких речовин може утворитися фракція з високим вмістом терпенів, яка містить незначну кількість канабіноїдів або взагалі не містить їх у вимірюваних кількостях.
Більш розгорнутий уривок може містити і те, і інше.
Саме тому вираз «терпен, отриманий з канабісу» сам по собі не дає повної інформації про склад речовини.
У випадках, коли важливим є вміст контрольованих канабіноїдів, аналітичний звіт щодо конкретної партії є кориснішим, ніж маркетингова категорія.
Термін «живі терпени» зазвичай застосовується до ароматичних фракцій, покликаних відтворити леткі властивості щойно зібраного рослинного матеріалу.
Точний спосіб виготовлення залежить від виробника, тому цей термін не є універсально стандартизованою хімічною специфікацією.
Свіжа або швидко консервована біомаса може зберігати леткі сполуки, які в іншому випадку можуть розкладатися або трансформуватися під час традиційного сушіння та зберігання.
Саме тому профіль терпенів у свіжому матеріалі може помітно відрізнятися від профілю у висушеному матеріалі, навіть якщо обидва походять від одного й того самого сорту.
Сушіння саме по собі є хіміко-фізичним процесом.
У міру висихання рослинного матеріалу:
Отже, екстракт зі свіжозаконсервованої біомаси може мати інший ароматичний «відбиток», ніж екстракт, отриманий після тривалого сушіння або витримки.
Жоден із них не є автоматично кращим. Вони являють собою різні хімічні вихідні речовини.
Натуральна ефірна олія, як правило, є сумішшю, а не окремою молекулою.
Наприклад, ефірна олія апельсинової цедри може містити велику кількість лімонену, але хімічно вона не є чистим лімоненом.
Виробництво ізоляту природного терпену високої чистоти може включати кілька етапів очищення.
До них можуть належати:
Потім отриманий ізолят можна проаналізувати для підтвердження його ідентичності, чистоти та стереохімічного складу.
Саме тут хімія рослинних терпенів стає особливо цікавою.
У лабораторії можна проаналізувати цільовий ароматичний профіль канабісу за допомогою газової хроматографії та визначити його основні та другорядні леткі сполуки.
Ізоляти терпенів природного походження, отримані з інших рослинних джерел, можна потім змішувати у контрольованих пропорціях, щоб відтворити певні аспекти цього складу.
Саме таким чином створюються багато рослинних терпенових профілів, натхненних конкретними сортами.
Виробник не отримує цю суміш із зазначеного сорту конопель. Натомість він відтворює ароматичний профіль із рослинних інгредієнтів, що були окремо відібрані.
Так.
Молекулярна структура лімонену не залежить від того, чи походить ця молекула спочатку з цитрусових, чи з конопель.
Так само бета-каріофілен, отриманий із відповідного рослинного джерела, що не є коноплею, може бути тією самою молекулою, що й бета-каріофілен, який виробляється коноплею.
Відмінність полягає в тій суміші, яка повністю її оточує.
Рослина конопель може виробляти комплексний набір основних та мікроелементів летких сполук у співвідношеннях, які може бути складно ідеально відтворити за допомогою більш обмеженого переліку ізолятів.
Сама по собі молекулярна формула не завжди дає повне уявлення про ситуацію.
Деякі молекули терпенів існують у вигляді різних стереоізомерів або енантіомерів.
Ці молекули можуть мати однакову хімічну формулу, але відрізнятися за тривимірним розташуванням.
Це може впливати на аромат та біологічні взаємодії.
Лімонен є добре відомим прикладом. Різні енантіомерні форми мають помітно відмінні ароматичні властивості.
Отже, визначення високої якості терпенів може передбачати не лише підтвердження наявності “лімонену”.
Так.
Молекули терпенів також можна отримувати шляхом хімічного синтезу, а не шляхом екстракції з рослинної сировини.
Молекула, синтезована штучним шляхом, може, в принципі, мати ту саму молекулярну ідентичність, що й відповідна молекула, яка зустрічається в природі.
Практичні відмінності можуть полягати в наступному:
Тому з наукової точки зору невірно припускати, що молекула поводиться по-різному лише тому, що один зразок було отримано з рослини, а інший — синтезовано хімічним шляхом.
Важливе значення має саме молекулярний склад.
Все частіше, так.
Сучасна синтетична біологія дає вченим можливість модифікувати мікроорганізми, такі як дріжджі та бактерії, таким чином, щоб вони виробляли певні молекули терпенів.
Цей принцип схожий на те, що відбувається в рослині.
Гени, що кодують відповідні ферменти, вводяться або модифікуються таким чином, щоб мікроорганізм спрямовував вуглець, отриманий в результаті метаболізму, через шляхи біосинтезу терпенів.
Організм фактично перетворюється на мікроскопічну фабрику терпенів.
Цей підхід наразі досліджується та впроваджується у промисловість, оскільки видобуток рослинної сировини може обмежуватися обсягами сільськогосподарської продукції, врожайністю, географічними умовами та сезонними коливаннями.
Модифіковані мікробні клітини використовують метаболічні шляхи для синтезу молекул-попередників терпенів.
Після цього вчені можуть модифікувати:
Мета полягає в тому, щоб спрямувати більшу частину клітинного метаболізму на синтез потрібного терпену.
Після ферментації цільову молекулу ще потрібно виділити та очистити.
Отже, мікробіологічне виробництво є одним із способів виготовлення, а не альтернативою очищенню.
Обидва шляхи можуть призводити до утворення певних молекул терпенів.
Отримання рослинних екстрактів базується на сільському господарстві та сполуках, що накопичуються в природі.
Ферментація передбачає використання модифікованих біологічних систем для отримання цільової молекули в контрольованих умовах виробництва.
Мікробіологічне виробництво потенційно може підвищити стабільність поставок та зменшити залежність від рослин, які за своєю природою містять лише невеликі концентрації цінної молекули.
Однак екстракція рослинних речовин залишається особливо цінною в тих випадках, коли метою є отримання автентичного комплексного ботанічного профілю, а не окремої молекули.
Видобуток не є хімічно нейтральним процесом.
Залежно від методу, переважно виділяються різні сполуки.
До таких факторів належать:
Отже, ефірна олія, отримана методом парової дистиляції, олія холодного віджиму та екстракт, отриманий методом екстракції CO₂ з однієї й тієї ж рослини, можуть мати помітно різний склад.
Терпени є летючими речовинами.
Підвищення температури, як правило, збільшує тиск їхніх парів і може прискорити фізичні втрати з відкритої системи.
Тепло також може прискорювати хід хімічних реакцій, зокрема окислення та ізомеризацію, за відповідних умов.
Це не означає, що терпен руйнується щоразу, коли він нагрівається.
Важливу роль відіграють температура, тривалість, вплив кисню та сама молекула.
Саме тому твердження про те, що кожен терпен необхідно екстрагувати при температурі, нижчій за якусь універсальну величину, є оманливими.
Наш путівник по температури випаровування та розкладу терпенів у цій статті це детально розглядається.
Ні.
Терпени випаровуються при температурах, нижчих за їхні нормальні температури кипіння.
Парова дистиляція також ґрунтується на сумарному тиску парів, а не на простому нагріванні кожної окремої сполуки до її нормальної температури кипіння.
Вакуумна екстракція та дистиляція ще більше знижують необхідну температуру кипіння за рахунок зменшення зовнішнього тиску.
З цієї причини таблиці температур кипіння не слід розглядати як інструкції щодо екстракції.
Ні.
Зимова обробка — це, насамперед, процес рафінування, що застосовується для видалення воску, ліпідів та інших подібних небажаних компонентів із більш широких рослинних або канабіноїдних екстрактів.
Зазвичай цей процес передбачає розчинення екстракту в розчиннику, охолодження розчину для осадження певних компонентів, а потім їх відфільтрування.
Зимове вилуговування може бути частиною процесу виробництва канабіноїдів, але це не є основним методом вилучення терпенового профілю з рослинної сировини.
Це розрізнення є важливим, оскільки екстракцію канабіноїдів та екстракцію терпенів часто неправильно описують так, ніби це один і той самий процес.
Ні.
Декарбоксилювання — це процес виділення вуглекислого газу з молекул, що містять відповідні карбоксильні групи.
Це особливо характерно для хімії канабіноїдів, де канабіноїдні кислоти, такі як CBDA та THCA, можуть перетворюватися на свої нейтральні форми.
Поширені терпени, такі як лімонен, мірцен і пінен, не потребують “декарбоксилювання”.
Натомість нагрівання терпенів може призвести до випаровування, окислення, ізомеризації або термічного розкладу залежно від умов.
Сирий рослинний екстракт рідко є кінцевим інгредієнтом високої чистоти.
Залежно від матеріалу та вимог до кінцевого продукту подальша обробка може включати:
Конкретний процес залежить від того, чи виробник прагне отримати повноцінну рослинну олію, фракцію з високим вмістом терпенів чи окремий ізолят високої чистоти.
Лабораторний аналіз має вирішальне значення, оскільки зовнішній вигляд та запах сама по собі не дозволяє встановити хімічну ідентичність або чистоту.
Газова хроматографія є особливо корисною для аналізу терпенів, оскільки ці сполуки є летючими і їх можна ефективно розділити в газовій фазі.
До поширених аналітичних підходів належать:
Сертифікат аналізу або технічні характеристики відповідного терпену повинні бути прив’язані до конкретної партії.
Залежно від інгредієнта, корисна інформація може включати:
Документ із позначкою «COA» має цінність лише в тій мірі, в якій були фактично проведені відповідні випробування.
Вираз «натуральні терпени» зазвичай означає, що терпенові компоненти походять із біологічних джерел, а не є повністю синтетичними хімічними речовинами.
Однак сама по собі ця фраза не дає відповіді на питання:
Отже, ботанічна суміш терпенів може бути повністю натурального походження, при цьому її склад може бути спеціально сформований, а не отриманий шляхом екстракції єдиного цільного профілю з однієї рослини.
Терпени рослинного походження, які часто позначають абревіатурою BDT, — це терпенові інгредієнти, отримані з рослинних джерел, окрім конопель.
Профіль BDT, розроблений на основі конкретного сорту, може поєднувати молекули, отримані з кількох різних рослин.
Зазвичай мета полягає в тому, щоб відтворити або створити певний аромат, використовуючи відомі пропорції терпенів.
Це забезпечує надзвичайно стабільний склад, оскільки виробник може регулювати кількість кожного компонента окремо.
Терпени, отримані з конопель (CDT), походять безпосередньо з рослинної сировини конопель.
Привабливість полягає не в тому, що молекула лімонену якимось чарівним чином стає іншою лише тому, що походить з конопель.
Перевага полягає в можливості отримання природного комплексу летких сполук, що містить як основні, так і другорядні компоненти.
Це дозволяє досягти ароматичної багатогранності, яку важко відтворити за допомогою суміші з меншою кількістю рослинних компонентів.
Основні відмінності між профілями терпенів рослинного походження та тих, що отримуються з конопель.
| Особливість | Ботанічні терпени | Терпени, отримані з конопель |
|---|---|---|
| Джерело | Рослинні матеріали, що не містять канабісу | Рослинна сировина конопель |
| Виробництво | Часто виділяється з різних рослинних джерел і рекомбінується | Отримано безпосередньо з біомаси конопель |
| Управління профілем | Надзвичайно високий рівень контролю за складом препарату | Більшою мірою залежить від природних відмінностей рослин та партій продукції |
| Незначні сполуки | Це залежить від того, наскільки складна сформульована суміш | Може містити широкий спектр природних летких сполук, що зустрічаються разом |
| Послідовність | Можна точно відтворити з визначених інгредієнтів | Між окремими партіями натурального продукту може знадобитися стандартизація |
| Головна визначна пам'ятка | Послідовність, гнучкість проектування та масштабованість | Автентичність хімічного складу ароматичних сполук, отриманих з конопель |
Не існує загального наукового правила, згідно з яким терпени, отримані з канабісу, мають більшу фармакологічну активність лише завдяки своєму рослинному походженню.
Один і той самий молекулярний вид може зустрічатися як у коноплі, так і в рослинах, що не мають до неї жодного стосунку.
Профіль, отриманий з канабісу, може бути хімічно складнішим, оскільки може містити ширший набір природних мікрокомпонентів, що зустрічаються разом.
Складність і ефективність — це не одне й те саме.
Щоб дізнатися більше про те, як хімія терпенів пов’язана з людськими відчуттями, читайте як терпени впливають на організм і ваші відчуття.
Жоден метод екстракції не забезпечує автоматичного виникнення ефекту антуражу.
«Ефект оточення» — це гіпотеза, що стосується взаємодії між канабіноїдами, терпенами та іншими компонентами рослини.
Метод екстракції визначає, які сполуки вилучаються та в яких відносних пропорціях.
Цей склад може згодом виявитися важливим для біологічних досліджень, але сам по собі процес екстракції не свідчить про корисну фармакологічну взаємодію.
Після отримання ізолятів терпенів або повних ароматичних фракцій фахівці з розробки рецептур можуть формувати кінцеві профілі.
Їх можна створити на основі:
Точне приготування зазвичай здійснюється гравіметричним методом, що дозволяє точно відтворювати склад кожної сполуки від партії до партії.
Щодо наступного етапу розробки рецептури див. як змішувати терпени з дистилятом.
Профілі терпенів можуть використовуватися у професійних сферах переробки рослинних ароматичних речовин, за умови, що вихідна сировина та її застосування є законними.
Повернення летких сполук у висушений рослинний матеріал принципово відрізняється від екстракції терпенів із вихідної рослини.
В одному випадку леткі сполуки видаляються, а в іншому — переносяться в іншу матрицю.
Наш путівник по як додати терпени до суцвіть детально пояснює принципи розробки та контекст у Великій Британії.
Молекула терпену не є автоматично контрольованою речовиною лише тому, що така сама молекула міститься в канабісі. Однак виробництво на основі канабісу має оцінюватися відповідно до матеріалу, з яким фактично працюють. У рекомендаціях Міністерства внутрішніх справ Великої Британії зазначено, що процеси, пов’язані з контрольованими частинами рослини канабісу або з незвільненими від контролю продуктами, що містять канабіноїди, можуть вимагати відповідної ліцензії на роботу з контрольованими речовинами.
Це означає, що регуляторну позицію слід розділити на два питання.
По-перше, це хімічний склад готового терпенового матеріалу.
Друге питання — як цей матеріал було вироблено, імпортовано, як він перебував у володінні та як здійснювалося його постачання.
Фракція терпенів, отримана з конопель і не містяча значних кількостей контрольованих канабіноїдів, аналітично відрізняється від екстракту конопель із високим вмістом канабіноїдів, проте підприємства, які під час виробництва працюють з контрольованим рослинним матеріалом, все одно повинні враховувати чинні ліцензійні вимоги.
У випадках, коли важливим є вміст контрольованих канабіноїдів, слід проводити відповідні аналітичні випробування, а не виходити з припущення, що продукт автоматично відповідає вимогам лише тому, що він позиціонується як продукт на основі терпенів.
Самі по собі терпени не є ТГК метаболіти, на які спрямовані стандартні тести на наявність канабісу.
Важливе питання полягає в тому, чи містить весь комерційний матеріал також контрольований канабіноїд.
Саме тому аналіз канабіноїдів у конкретних партіях може бути актуальним для ароматичних інгредієнтів, отриманих з конопель.
Дивіться. Чи виявляються терпени під час тесту на наркотики? щоб ознайомитися з повним поясненням.
Екстракція — це лише одна зі складових забезпечення якості терпенів.
Після вилучення з рослинної матриці концентровані ароматичні сполуки залишаються вразливими до змін навколишнього середовища.
До основних факторів, що впливають на зберігання, належать:
Прохолодне, стабільне місце зберігання та відповідна герметична упаковка можуть допомогти зменшити випаровування та окислення.
Щоб ознайомитися з повною інструкцією, прочитайте як зберігати та консервувати терпени.
Склад терпенів може змінюватися під час зберігання.
Швидкість залежить від складу, температури, впливу кисню, світла, упаковки та умов зберігання.
Не існує універсального терміну придатності, який би застосовувався до кожного ізоляту терпену та кожного складного профілю.
Отже, визначений постачальником термін придатності або термін повторного тестування повинен мати пріоритет над загальними твердженнями, що містяться в Інтернеті.
Якість терпенового сировини слід оцінювати насамперед за технічними характеристиками та можливістю відстеження походження, а не за маркетинговими гаслами.
Серед корисних питань можна назвати такі:
Такі терміни, як «преміум», «фармацевтичної якості» або «лабораторної якості», не повинні замінювати фактичну аналітичну інформацію.
Два терпенові продукти можуть мати схожі назви, хоча й являти собою зовсім різні речовини.
Одним із них може бути ефірна олія, отримана методом парової дистиляції.
Ще одним варіантом може бути очищений природний ізолят.
Третім варіантом може бути ботанічна реконструкція, створена на основі кількох ізолятів.
Ще одним варіантом може бути повна летюча фракція, отримана з конопель.
Розуміння методу виробництва допомагає пояснити відмінності в ароматі, багатогранності, стабільності якості партій, кольорі, чистоті та ціні.
Не існує єдиного методу, який би був найкращим для досягнення всіх цілей.
Парова дистиляція залишається надзвичайно ефективним методом отримання багатьох рослинних ефірних олій.
Холодне пресування надзвичайно корисне для цитрусових.
Екстракція за допомогою CO₂ дозволяє регулювати властивості розчинника та дає змогу вилучати ширший спектр сполук.
Вакуумна та фракційна дистиляція відіграють важливу роль у процесі рафінування.
Ферментація може стати масштабованим способом отримання конкретних окремих молекул.
Найкращий технологічний процес — це той, який дозволяє ефективно та відтворювано отримувати продукт із необхідними хімічними характеристиками.
Розуміння процесу екстракції допомагає легше зрозуміти багато інших аспектів створення терпенових сумішей.
Волатильність пояснює, чому температура видобутку та умови зберігання мають значення.
Склад профілю пояснює, чому терпени рослинного походження та терпени, отримані з конопель, можуть мати різний запах, навіть якщо вони містять кілька однакових основних сполук.
У розділі «Очищення» пояснюється, як окремі ізоляти природних терпенів можна згодом поєднати у суміші, створені на основі конкретних сортів.
Додаткова література:
Рослини біосинтезують терпени з п’ятивуглецевих попередників — ІПП та ДМАПП — за допомогою метаболічних шляхів МВА та МЕП. Потім більші молекули попередників перетворюються на конкретні структури терпенів за допомогою ферментів терпенсинтази. Терпени також можна виробляти промисловим шляхом за допомогою хімічного синтезу, а також — дедалі частіше — за допомогою генно-модифікованої мікробної ферментації.
Терпени можна вилучати з рослинної сировини за допомогою таких методів, як парове дистилювання, гідродистилювання, холодне пресування, екстракція надкритичним CO₂, а також за допомогою спеціальних розчинників або вакуумних процесів. Вибір найкращого методу залежить від рослинного джерела та хімічного складу, який планується отримати.
Ботанічні терпени зазвичай отримують шляхом екстракції ефірних олій або ароматичних фракцій із рослин, що не належать до роду конопель, а потім очищення окремих сполук. Ці природні ізоляти можна згодом змішувати у контрольованих пропорціях для створення визначених або натхнених конкретними сортами терпенових профілів.
Терпени, отримані з канабісу, можна вилучити за допомогою професійних методів уловлювання летких речовин, зокрема контрольованої парової або вакуумної дистиляції, а також інших спеціалізованих систем екстракції. Мета полягає в тому, щоб вилучити ароматичні сполуки вихідної рослини, мінімізуючи при цьому непотрібні термічні та окислювальні зміни.
Терпени, отримані з конопель, які зазвичай називають CDT, — це ароматичні фракції, що отримуються безпосередньо з рослинної сировини конопель, а не відтворюються на основі терпенів, отриманих з інших видів рослин.
Терпени рослинного походження, або BDT, — це терпенові сполуки, отримані з рослин, що не належать до роду конопель. Окремі природні ізоляти можна поєднувати для створення стабільних ароматичних профілів, натхнених конкретними сортами або оригінальних.
Це можливо. Молекула, така як лімонен або бета-каріофілен, може мати однаковий хімічний склад незалежно від того, чи походить вона з конопель, чи з іншого рослинного джерела. Найбільша відмінність часто полягає у складі повного профілю, що супроводжує цю молекулу.
Пара проходить крізь ароматичну рослинну сировину і переносить леткі сполуки у парову фазу. Пара знову конденсується в рідину, після чого фракція ефірної олії може відокремитися від водної фази.
Гідродистиляція полягає у нагріванні рослинної сировини, зануреної у воду. Летючі ароматичні сполуки дистилюються разом із водяною парою, а потім конденсуються та відокремлюються. Цей метод відрізняється від парової дистиляції тим, що сировина перебуває у безпосередньому контакті з нагрітою водою.
Ефірні олії цитрусових зазвичай отримують шляхом механічного холодного пресування або віджиму шкірки. Потім олію можна піддати фракційній дистиляції та очищенню для отримання таких сполук, як лімонен природного походження.
Стиснений вуглекислий газ може виступати в ролі розчинника для екстракції з можливістю регулювання. У надкритичних умовах його щільність та солюаційні властивості можна регулювати за допомогою тиску та температури. Після екстракції зниження тиску дозволяє відокремити CO₂ від відновленого рослинного матеріалу.
Жоден із цих методів не є однозначно кращим. Парова дистиляція є надзвичайно ефективною для багатьох ефірних олій, тоді як екстракція за допомогою СО₂ забезпечує іншу селективність і дозволяє отримати ширший спектр сполук. Вибір методу залежить від бажаних хімічних характеристик.
При обробці субкритичним CO₂ використовується вуглекислий газ в умовах, що не досягають його надкритичного стану. Цей метод дозволяє забезпечити різну селективність екстракції та більш щадні умови для окремих летких сполук, хоча процес обробки може бути повільнішим і давати менший загальний вихід сировини.
Вакуумна обробка знижує зовнішній тиск, що, у свою чергу, знижує температуру кипіння летких сполук. Цей принцип можна застосовувати в системах парової, фракційної, короткопрохідної та молекулярної дистиляції для зменшення термічного впливу під час розділення.
Фракційна дистиляція дозволяє розділяти компоненти залежно від їхньої летючості. Цей метод зазвичай застосовується для рафінування складних ефірних олій з метою отримання фракцій, збагачених певними молекулами терпенів, і може бути частиною процесу виробництва природних ізолятів терпенів.
Так. Генетично модифіковані мікроорганізми, такі як дріжджі та бактерії, можна створити таким чином, щоб вони біосинтезували певні молекули терпенів. Синтетична біологія дедалі частіше використовується як альтернативний спосіб виробництва у випадках, коли екстракція з рослин є неефективною, нестабільною або дорогий.
Існують обидві форми. Терпени можна видобувати з рослин, отримувати шляхом біологічної ферментації або синтезувати хімічним шляхом. Сам по собі спосіб виробництва не визначає якість. Більш корисними показниками є молекулярна ідентичність, стереохімія, чистота та профіль домішок.
Обидва види можуть бути природного походження. Терпени, отримані з конопель, походять безпосередньо з рослинної сировини конопель, тоді як ботанічні терпени — з інших рослинних джерел. Потім ботанічні профілі можна цілеспрямовано відтворити за допомогою очищених природних ізолятів.
Не обов’язково. Терпени та ТГК належать до різних хімічних класів, але склад речовини, отриманої з конопель, залежить від процесу екстракції та очищення. У випадках, коли важливе значення мають ТГК або інші контрольовані канабіноїди, слід проводити аналітичні випробування конкретної партії, а не покладатися на припущення.
Молекули терпенів не підпадають під контроль лише тому, що така сама молекула міститься в канабісі. Однак виробництво та поводження з матеріалами, отриманими з канабісу, у Великій Британії можуть підпадати під дію правил щодо контрольованих наркотичних речовин, якщо мова йде про контрольовані частини рослини канабісу або матеріали, що містять канабіноїди та не підпадають під винятки. Підприємствам слід оцінювати як технологічний процес виробництва, так і склад готової продукції.
Парова дистиляція може змінити відносний склад деяких рослинних профілів, оскільки тепло, вплив води та тривалість процесу по-різному впливають на різні молекули. Це залишається загальновизнаним та ефективним методом, але отримана ефірна олія не обов’язково є точною хімічною копією свіжої рослини.
Ні. Терпени випаровуються при температурах, нижчих за їхні нормальні температури кипіння. Парова дистиляція також дозволяє летким сполукам дистилюватися разом із водою, тоді як вакуумна обробка може знизити температури кипіння за рахунок зменшення зовнішнього тиску.
Зимова обробка — це, насамперед, процес рафінування, що застосовується для видалення воску та ліпідів із більш широких екстрактів. Це не є основним методом екстракції терпенів, хоча може зустрічатися на інших етапах технологічних процесів виробництва рослинних речовин або канабіноїдів.
Рослинну олію з високим вмістом терпенів можна поступово відокремлювати та очищувати за допомогою таких методів, як фракційна дистиляція, вакуумна дистиляція, ректифікація та, за необхідності, хроматографія. Потім готовий ізолят аналізують на предмет ідентичності та чистоти.
Ароматичний профіль зразка можна проаналізувати з метою визначення його основних та другорядних летких сполук. Потім очищені терпенові компоненти змішують у визначених пропорціях, щоб відтворити або наблизитися до цього складу. Таким чином, профілі, натхненні ботанічними сортами, створюються штучно, а не видобуваються в незміненому вигляді з зазначеного сорту канабісу.
Газова хроматографія зазвичай використовується для ідентифікації та кількісного визначення терпенових сполук. Залежно від матеріалу та сфери застосування, аналіз може також включати визначення залишків розчинників, пестицидів, важких металів, стереохімічний аналіз та скринінг на наявність канабіноїдів.
Не існує універсального терміну придатності для всіх терпенів. Стійкість залежить від конкретних сполук, упаковки, температури, впливу кисню, світла та умов зберігання. Дотримуйтесь зазначеного постачальником терміну придатності або періоду повторного тестування для конкретного матеріалу.
Терпени беруть свій початок у біології.
Рослини синтезують їх за допомогою складних метаболічних шляхів, використовуючи універсальні п’ятивуглецеві попередники — ІПП та ДМАПП. Потім терпенсинтази перетворюють більші молекули попередників на величезну різноманітність монотерпенів, сесквітерпенів та споріднених сполук, що зустрічаються в природі.
Комерційне виробництво розпочинається після завершення цих біологічних робіт.
За допомогою парової дистиляції та гідродистиляції отримують леткі фракції ефірних олій. Холодне пресування має особливе значення для цитрусових. Екстракція за допомогою CO₂ дає змогу регулювати властивості розчинника. Вакуумна та фракційна дистиляція дозволяють проводити подальше очищення за умов зниженого термічного навантаження, тоді як хроматографія дає змогу здійснювати ще більш спеціалізовані процеси розділення.
Виробники ботанічних терпенів можуть виділяти окремі природні молекули з багатих рослинних джерел, а потім поєднувати їх у точних пропорціях для створення стабільних профілів, що імітують властивості конкретних сортів.
Виробники терпенів, отриманих з конопель, застосовують інший підхід, намагаючись відтворити природний ароматичний «відбиток», що міститься в рослині, безпосередньо з рослинної сировини конопель.
Сучасне виробництво терпенів знову набирає обертів завдяки синтетичній біології, в рамках якої генетично модифіковані мікроорганізми можуть виробляти конкретні молекули терпенів шляхом ферментації, а не за допомогою сільського господарства.
Жоден з технологічних процесів не є автоматично кращим за інші.
Важливими питаннями є те, які молекули присутні, наскільки точно вони охарактеризовані, як оброблявся матеріал, чи мають значення домішки або контрольовані сполуки, а також чи відповідає готовий інгредієнт технічним вимогам, необхідним для його передбаченого застосування.
Щоб продовжити ознайомлення з інформаційним центром Canavape, присвяченим терпенам, читайте далі яка роль терпенів, як зберігати терпени, температури випаровування та розкладу терпенів, як змішувати терпени з дистилятом, як додати терпени до суцвіть, як терпени впливають на організм і чи виявляються терпени під час тесту на наркотики.
Ви також можете ознайомитися з повним Колекція терпенів Canavape та наш фахівець профілі терпенів, отриманих з канабісу.
Ця стаття опублікована з освітньою метою та присвячена питанням біохімії рослин, технології екстракції терпенів, виробництва рослинної продукції та сучасного нормативно-правового поля у Великій Британії. Вона не є юридичною консультацією та не надає дозволу на екстракцію або поводження з контрольованими матеріалами з конопель. Комерційні виробники повинні оцінювати нормативно-правовий статус, аналітичний склад, документацію щодо безпеки та передбачене застосування кожної сировини та готового продукту.
Напишіть нам безпосередньо
Я скоро повернуся